Ось уже 17 століть поспіль закохані всього світу відзначають найромантичніше свято року – День святого Валентина.
Цього дня навіть повітря сповнене коханням. Амури поспішають поєднати пари, почуття яких перевірені часом, і допомагають зустрітися половинкам, які загубилися серед юрби. Цей день називають днем закоханих. А кохання, як відомо, найзагадковіше з усіх людських почуттів. Воно надихало поетів і художників, музикантів і скульпторів на створення безсмертних шедеврів. І, якби поставити собі за мету прочитати все, що написано про нього, людині не вистачило б цілого життя. Існує багато чарівних легенд, обрядів, ритуалів, заснованих на цьому прекрасному почутті.
Працівники бібліотеки запрошують на перегляд книжкової виставки «Кохання закарбоване в слові...», на якій експонуються ліричні та прозові твори про кохання від класики до сучасності. Виставка проходить до 23 лютого.
А чи знаєте Ви, що збірка Івана Франка «Зів’яле листя» написана під емоційним впливом від прочитання щоденника самогубця, який не зміг пережити нещасливе кохання. Чи можна було вірити Франкові, що до написання інтимних поезій, які спровокували гострі літературні суперечки, непорозуміння між ним і критикою, причетні чужі переживання, а не його особисті? Хто та незнайомка, яку покохав ліричний герой і взаємності якої не знайшов? Ім’я її так і не було відкрито – Франко вмів зберігати таємниці.
Після його смерті одні претендентки на титул героїні збірки зголошувалися з власної волі, інших називали дослідники. Та всі розуміли, що то були не вони. А на неї ніхто не міг і подумати...
Прочитавши есе Романа Горака «Твого ім’я не вимовлю ніколи» Ви переконаєтесь, що все-таки то була Вона.